Кавове філософствування: про котів і життя

09.07.2016

Є два чинники, які мають неабиякий уплив на моє життя і світосприйняття — це коти, передовсім мій улюблений Османчик, і кава, справжня, гаряча й солодка, кава по-турецьки. Зазвичай мій ранок починається з муркання смугастої істоти і горнятка коричневої запашної суміші.

Oko Świata, mój Istanbul

09.07.2016

Stambuł – to moje wszystko, alfa i omega, ogień, powietrze i woda. Znam to miasto, jak to się mówi, od poszewki. Poznałem i dalej poznaję cywilizację bosforską nie tylko oczami, a może przede wszystkim, sercem i rozumem. Oto kilka moich publikacji, które umieściłem na Facebooku.

Політика... вона завжди і всюди

09.07.2016

Події останніх років значно радикалізували і поляризували українське суспільство. Політика проникла в усі сфери нашого життя й усі закамарки нашої свідомості. Звичайно, це відбилося й на моїх постах на Фесбуку. Читайте, думайте, сперечайтеся.

Стамбульська літературна мозаїка

09.07.2016

Сьогодні, пишучи про Стамбул, не можливо не посилатися на твори Орхана Памука. Літературний образ міста, створений письменником, упливає на рецепцію Стамбула. Не тільки на мою рецепцію, а й усіх сучасників, які читали прозу Памука.

Солодкий кавовий смак і солоний вітер Босфору

22.05.2016

Протягом останніх років періодично публікував у Фейсбуку пости-роздуми, емоційні флеші та просто інформаційні нотатки про Стамбул, Туреччину, традиції та звичаї імперії Османів. Сподіваюся, що мені вдалося ...

Litewskie miasto Vilnius

06.08.2015

Polskie Wilno, Grodno i Lwów stały się częścią historii, literatury i wspomnień. Sentymenty dominują nad prawdą, przecież życie codzienne na Kresach wcale nie było sielanką. Pamięta się tylko skrajnie przeżycia.

Niech żyje Polska! Tegyvuoja Lietuva! Слава Україні! Жыве Беларусь!

Кавове філософствування: про котів і життя
09.07.2016

Є два чинники, які мають неабиякий уплив на моє життя і світосприйняття — це коти, передовсім мій улюблений Османчик, і кава, справжня, гаряча й солодка, кава по-турецьки. Зазвичай мій ранок починається з муркання смугастої істоти і горнятка коричневої запашної суміші.

Тиждень починається з бульбашкової пінки терпкої кави!
Прокидайтеся, бо москалі вже годину, як не сплять і чигают
Через шпаринки жалюзі довго вдивляється у далечінь уже забутого світу - "Там". Тепер це вже невідоме, чуже й вороже, але ж таке заманливе. "Тут" усе відоме, освоєне, буденне, але своє. "Тут" він господар...
- Погуляв - піду поїм... Я ж кіт, твій кіт...
Кава у неділю завжди гіркувата, бо з присмаком завтрашнього понеділкового ранку. Заварюю пообідній трунок: Саме кавова нотка створює справжню рапсодію повноцінного життя!
Інавгурація ще одного тижня - ритуал понеділкового кавування. Суміш безвиході змушеності з ароматом східної монотонії.
Додавайте до кави крихту перцю, а до життя - одробину авантюризму! Смачної кави й удалого тижня! До роботи, карателі!
Кавування – це подорож у закомірки підсвідомості, укладання мозаїки з окремих фрагментів спогадів чи образів.
Після другої кави осягнув просту, здавалося б, істину: ми не старіємо, а стаємо вінтажними. Як витриманий коньяк набуває воістину аристократичного сухого смаку, так і ми з роками стаємо тільки дедалі шляхетнішими.
P.S. От не варто прокидатися так рано!
Ранішня побудка кожного понеділка - це особистісний геноцид, завуальований кавою по-турецьки.
Нічна темрява накрила місто. Минає середа. Робочий тиждень перейшов ту межу, що наближує до вихідних, до годин "нічогонеробіння". Останній ривок - пережити четвер і насолоджуватися думкою про п'ятницю.
- Сьогодні тільки вечір вівторка?
Машинально спитала спустошена життям істота, з острахом озираючись на старий годинник, стрілки якого наближувалися до десятої. Відповіді не було...
Людська подоба почвалала змивати осад бурхливого дня.
(завіса)
Скільки горняток кави залишилося до вихідних? Скільки пачок цигарок буде випалено до кінця п'ятниці? А скільки пришелепкуватих треба буде вислухати протягом робочого тижня?
Не думай! Смакуй каву, затягуйся нікотином і спілкуйся, спілкуйся, спілкуйся...
Приготування кави – це чудова нагода для авторефлексій. Монотонне помішування перетворюється на ритуал, який переносить з буденної реальності у світ потаємних думок і виносить на перший план те, що, здавалося б, є неістотним. Саме у такі моменти несподівано народжуються чудові й неординарні ідеї.
Нічого не змінилося :-)
Hüzün... Іди вперед, не обертаючись, рішучо. Іди упевнено з минулого в майбутнє і смуток подолає перешкоди сьогодення. Йди із вірою і змінюй світ, який обертається навколо тебе!
Сьогодні сніжно, зимно і вітряно. А у мене кавово!
Кавового ранку тобі, Україно!
Кава перетворює прозу життя на поезію.
Заварювання кави - це ритуал, виконання якого само по собі дарує задоволення.
Смакування кави - сакральний процес абстрагування від реальної дійсності, а тому не профануйте це дійство!
Скажи своє рішуче НІ nescafe :-)
Шануймося! Бо ми цього варті!
Уже друга кава... Ясний розум, а за вікном непроглядний туман... Усе одно, це буде чудовий день. Доброго ранку, Україно!
Місто втопає у цитринових променях ранкового сонця, що ліниво спочиває на голубому небосхилі. Подивився на термометр… і вирішив сьогодні залишитися вдома. Почаклував над меленою кавою. Сиджу й насолоджуюся. Смачної кави, бандерокарателі!
Це саме той момент, коли нещодавнє минуле накладається на реальність. Коли ще свіжі образи пережитого зіткаються з сірою картиною сьогодення. Коли ейфорія перетворюється на апатію. І тільки смак свіжої кави злагоджує перехід у повсякдення.
Слово "кава" багатозначне і символічне. Запрошення на каву, як ми розуміємо, не означає процес споживання цього напою. Смакування кави – це, передовсім,претекст для зустрічі й рефлексій. Уявіть собі, скільки справ було обговорено під час кавування? Скільки виникло чуток і пліток! Cкільки склалося родин завдяки каві? А скільки дітей народилося через цю каву? Годі й казати!
Смачної кави, друзі!
Ранкова кава - задоволення чи заїжджений ритуал?
Відкрити FB і подивитися пости справжніх друзів і віртуальних приятелів (обов'язково перевірити "уподобойки"), ПРИТУЛИТИ КОТИКА, зателефонувати батькам і поінформувати, що ти вже функціонуєш, ПОЧУХАТИ КОТИКА, побіжно ознайомитись із заголовками інформаційних сайтів, ЦЬОМКНУТИ КОТИКА, перевірити електронну пошту, ПОГРАТИСЯ З КОТИКОМ, оновити стрічку FB, ПРИТУЛИТИ КОТИКА, ствердити, що нічого особливо цікавого, ужити кілька міцних слів і висловів... Піти заварювати другу каву. Далі по спіралі.
Настав… ось він і настав… настав новий день…
Про це мене сповістила мохната морда кота. Прийшов… ось він і прийшов… прийшов і вперто почав мокрим носом тикатися в обличчя, мурликаючи ту саму котячу мелодію, що й завжди. Протягую руки і пригортаю до себе це нахабне, але таке солодке створіння. Волохатий писок з зеленими очима, сповненими любові й сподівань, продовжує рішуче тертися, посилюючи видавати звуки задоволення. Господар прийшов – треба підкорятися. Встаю…
Муркотик лягає на теплу ковдру й заплющує очі. Справу зроблено… Глибоко засинає.
(Завіса)
Іду заварювати каву!
Шукай у всьому позитив: 8 березня - день актуалізації поняття "ГЕНДЕР"
Якщо людина раз на рік усвідомлює і висловлює вдячність лікарю за урятоване життя - це хворе!
Коли людина раз на календарний рік із словами подяки згадує про вчителя, який робить спроби чомусь навчити його чадо - це ненормально!
Ну а якщо жіноцтво стає центром уваги лише 8 березня - це просто аморально, або привід безкарно хильнути чарочку.
На жаль, рудименти ідеології минулого й досі домінують у пострадянському суспільстві й у свідомості постсовкової людини.
Весна іде - красу несе!
Коли моє місто вкривається пеленою вечірньої мли - воно стає майже ідеальним, бо в око не впадає спадщина недавнього й довгого минулого. Саме червона минувшина спотворила не тільки візерунки наших міст, але й ландшафти людських душ, ясність розуму, щирість почуттів. Якби ж вечірньою порою ще й не було чутно дурнуватих городян, які з мімікою й жестами Цицерона несуть такі нісенітниці, що починаєш сумніватися, що людина - істота розумна...
Незабаром вулиці міста вкриються першим білим снігом, наче ватою. Проте, "вата" - це головна ознака Бердянська будь-якої пори року. На жаль...
Hüzün... Іди вперед, не обертаючись, рішучо. Іди упевнено з минулого в майбутнє і смуток подолає перешкоди сьогодення. Йди із вірою і змінюй світ, який обертається навколо тебе!
Гнітюча сірість осіннього ранку віщувала ще один понурий день. Нечіткі контури поодиноких споруд прозирали крізь пелену туманного міста. Монотонність і одноманітність буденності занурювали у зневіру й розпач.
Рух до нікуди… ходіння по екзистенційному колу… усе без сенсу…
Проте, перші ковтки чорної та густої кави почали додавати делікатні відтінки листопадовому ранку. Аж раптом, пастельна атмосфера ритуального смакування сповнилася приглушеною музикою окарини. Здалося, що з далечі було чутно відголоски азану.
Меланхолія перетворилася на колективний турецький hüzün… смуток став вартістю сам у собі… тепер я не один… магія кави й уяви…
Смачного!
Похмурий п'ятничний ранок не віщує нічого особливого. Весна застрягла на помежів'ї (чи то пір року, чи то епох), може просто заблукала у степовому безмежжі. . Вона маніакально вперто змушує до тривалого чекання, щоби після свого остаточного утвердження здивувати нестерпною спекою.
Насолоджуємося кавою та міжсезонням.
Чорна діра нічного хаосу, неміч і нерухомість, калейдоскоп картинок і мозаїка безглуздих марив - спання.
Легкий опік губ, ароматний вибух солодко-гіркої суміші - перша кава.
Сірий невизначений і позбавлений будь-якого сенсу простір напханий предметами з розмитими формами - ранок.
Ледь помітна хмаринка пари над анатолійським візерунком кераміки та чотири ковтки чорної насолоди - друга кава.
Ясність, бадьорість і здатність мислити - Cogito ergo sum - до роботи!
Якщо початок робочого тижня накриває брутально, наче цунамі, то не залишається нічого іншого, як спробувати відчути себе майстром серфінгу і підкорити стихію! Стимулюйте свої здібності й уяву доброю кавою.
Сьогодні дощить. Стоїть неупинний і монотонний стукіт. Це діалог небесної води та банального скла. Отак, за філіжанкою кави і стаєш філософом-ремісником. Смачного!
Кава злагоджує, розмиває і, навіть, затирає межі й кордони: свідоме й вигадане, раціональне й безглузде, помірковане та розсудливе, зрештою, Схід і Захід. Як у задумах Флобера та книгах Памука, смакуючи каву, відбувається взаємопроникнення цивілізацій, змінюється свідомість і світосприйняття, людина стає космополітом. Європейський капелюх перетворюється на османську феску. Окцідент видається блідим відбитком Орієнту.
Перший дотик до підлоги... Раптово сірий і похмурий передп'ятничний ранок проковтнув мене... Незважаючи на оптимізм, брутально занурив у реальність, вкрав рештки вірі, що все буде добре.
Гнітючість буденності, з її монотонністю й одноманітністю, посилилась звуками старого годинника, який цинічно пробив вісім разів. Восьма... Розтягнутий на ліжку очеретяний кіт напіввідкрив зелені очі й лукаво подивився у мій бік. Він знає, він звик і чекає на ранковий запашний ритуал... ритуал смакування ароматної кави по-турецькі!
Смачного!
Нехай цей день буде добрим! Не зважайте на погоду! Творіть атмосферу самі!