Мій Істанбул: місто вічного непокою

24.06.2018

Дві стихії - повітря й вода - змішують криваво-червоне минуле і розмите майбутнє у цілісне химерне сьогодення.
Невизначеність і непевність... Ось що є суттю стамбульської душі.

Істанбул: чужі цього не відчувають...

14.03.2018

Сумні та пригнічені стамбульці, наче тіні давно померлих пращурів, повільно шкандибають вуличками таємничого міста. Тягар призабутої славетної спадщини залишив свій відбиток у свідомості турків, позначився на їхніх рухах, мові й емоціях. Чорна безнадія та ....

Істанбул: смуток із присмаком кави

15.01.2018

Безвинні хмаринки, наче непричесані думки у моїй голові, кружляли над старим містом, Босфором і Мармуровим морем, чіпляючись за мінарети Айя-Софії, Султана Ахмета, Ґазі Атікалі Паші... Утомлені життям підстаркуваті ефенді варили та смажили кукурудзу-мисир, продавали салеп і шербет, поліціянти ліниво проходжувалися бруківкою Іподрому. Запах свіжоспечених бубликів-сімітів змішувався з морським повітрям.

Кава, Стамбул і потік свідомості

19.03.2017

Стамбул майже ніколи не спить. Турецька пітьма надходить раптово й поглинає зненацька. Босфорські ночі таємничі й лагідні, наче кішка, що нишком підкрадається до своєї жертви. Будьте пильними, насолоджуючись східною ніччю… Деви та джини чигають повсюди…

Многонациональность - это богатство Бердянска

13.03.2017

«Бердянские ведомости», №6(785) 9 февраля 2017.
Председатель Польского культурно-просветительного общества «Возрождение» Алексей Сухомлинов: «Многонациональность - это богатство Бердянска»
Интервью.

Історії моїх котів

12.03.2017

У центрі Кастилії, на берегах річки Тахо розкинулося славетне місто Толедо. Натовпи туристів із захопленням розглядають історичні пам'ятки, що увібрали в себе найкраще з багатьох культур і двох цивілізацій. Тут, як і в багатьох містах Іберійського півострова, берберсько-ісламська культура накладається на європейсько-християнську...

Thalys, PKP i UZ
12.09.2011

Ukraina, Polska czy Belgia – nie ma znaczenia! Ludzie wszędzie są do siebie podobni, szczególnie w chwilach nadzwyczajnych. Powiedzmy wsiadanie do pociągu. Dlaczego właśnie pociąg – bo jadę z Brukseli do Paryża... Wydawałoby się, że z usług firmy przewozowej Thalys (a bilet w jedną stronę kosztuje 90 Euro) korzystają ludzie ustatkowani, a więc z pewnym doświadczeniem egzystencjalnym. Na dworcu informacje wszędzie, pociąg jest objęty całkowitą rezerwacją miejsc, służby kolejowe podają numerację wagonów oraz sektor w którym te wagony zatrzymują się. Pomimo to każdy siada gzie chce i musisz z nimi się kłócić o własną miejscówkę.

Ciekawostka! Trzy dni temu jechałem z moją naczelniczką z Amsterdamu do Brukseli, też Thalysem. Wokół naszych miejsc kilka razy było jakieś zamieszanie, ale pokazywałem bilety z miejscówkami, które były sprawdzane przez konduktorów i byłem pewien siebie. Dopiero dojeżdżając do Antwerpii dopatrzyłem się, że... na bilecie jest wczorajsza data (04.09.11). Ale żadnej kary nie zapłaciliśmy.

Miesiąc temu jechałem z Warszawy do Krakowa i z powrotem. To dopiero była jazda. W pewnym momencie nawet pomyślałem, że te różne spółki kolejowe realizują program poniżania i zniszczenia Narodu Polskiego. Obecne PKP w jego różnych postaciach i wcieleniach jest wspaniałą ilustracją regresu i cofnięcia się do lat, bodajże 50-60. Czas podróży się wydłuża... Paradoks naszych czasów: TLK (Tanie Linie Kolejowe) dojeżdżają z Warszawy do Krakowa szybciej, niż Eurocity czy Ekspres-interscity. Ale w TLK nie ma rezerwacji miejsc... Dlatego polskie wsiadanie do pociągu wygląda jak bitwa pod Grunwaldem czy bitwa Warszawska w 1920. Zdobycie miejsca staje się czynem bohaterskim...

A pociągi ukraińskie... UZ (Ukraińska Zaliznyc'a) Nic nie będę pisał, powiem tylko, że ostatnio, po raz kolejny czytając Sławę i chwałę Iwaszkiewicza, zapamiętałem jeden ciekawy fakt. Okazuje się, że jeszcze za czasów zaboru rosyjskiego pociąg z Kijowa do Warszawy jechał 18 godzin... to samo, co i teraz.