Революція Гідності, яка відбулася в Україні в 2013-2014 роках, була поворотним моментом в історії країни. Вона стала символом боротьби українського народу за свободу, демократію та європейське майбутнє.
Російсько-українська війна, яка розпочалася в 2014 році, є продовженням цієї боротьби. Московія уперто намагається відновити свій контроль над Україною та знищити волелюбний дух українців.
Сьогоднішній день нагадує нам і всьому світові про те, що Україна – це країна, яка не боїться захищати свою свободу та незалежність.
Десять років тому я написав текст «Майдан моєї душі». Сьогодні підписуюсь під кожним його словом.
«Майдан моєї душі»
Попраті бандою донецьких шулерів у владі сподівання на краще майбутнє вивели людей на вулиці. Ні політичний обман, ні економічні злочини, ні щоденні знущання та приниження громадян з боку зграї шакалів-регіоналів, що окопалася на київських пагорбах, а саме зневага до людини як особистості викликала той внутрішній протест, який об'єднав мільйони по всій Україні. Цей особистісний спротив владі, що набув загальнонаціонального виміру і змінив колективну свідомість громадян країни, влучно окреслює українське слово "Майдан".
Майдан – це стан свідомості, свідомості власної гідності! Угода про асоціацію з Європейським Союзом була лишень претекстом для початку протестів. І на сьогодні Європа не є самоціллю. Це усвідомлений цивілізаційний вибір між Сходом і Заходом, деградацією і прогресом, хаосом і порядком, а отже минулим і майбутнім.
Київський форпост, який об'єднав людей різних національностей і політичних поглядів, стояв не на життя, а на смерть, відстоюючи свої принципи – принципи несприйняття злочинного режиму. Чим більше нас били, розганяли і вбивали, тим міцніша ставала віра у свою правоту, тим більша ставала протидія.
Гасло "банду геть" надихало здравомислячих людей чи не по всіх містах нашої країни. Майдан пробудив свідомість мільйонів. Населення ставало нацією. Народжувалася справжня держава.
Кожного дня стояв і бердянський Майдан – нечисленний, але рішучий і впевнений у своїй перемозі. Пенсіонери, підприємці, учителі, а, що найважливіше, молодь, не боялися протистояти системі, яка могла знищити будь-кого. Місцеві владні холуї були приголомшені тим, що хтось насмілюється виражати позицію та публічно висловлювати свої думки. Тутешні пристосуванці й колаборанти, впевнені у незламності режиму, намагалися всіляко залякати і придушити опір "майданутих". Попри це, щоденно й прилюдно "щеневмерлики" продовжували збиратися на Майдан і виконувати гімн Україні, країни, якій вони готові присвятити життя.
Ціною людських життів нам вдалося перемогти регіональну гідру в Києві, але на місцях так і залишаються януковичевські прихвостні, готові будь-якої миті знову перефарбуватися, щоб залишитися при яслах.
Перевертні від влади уже частково "приватизували" сформований рік тому Рух Гідності.
Другий рік іде запекла війна з мокшанською голотою… Не піддаваймося! Майдан не завершився! Не розслабляйтесь і будьте пильні!
Я не ідеаліст, але у мене є ідеали – це Україна! Чого і вам бажаю!
Слава Україні!
Lech Suchomłynow