Стамбульський кіт Шекер-ага, за нашим звичаєм Цукор-пан, мешкав у старому, похиленому будиночку в дільниці Вефа, там, нижче мечеті Сулейманіє, ближче до Золотого Рогу. Там, де тіні мінаретів сплітаються з імлою, димом і морським повітрям, а кожен день пахне спеціями і кавою.
У тому домі оселилися сирійці – жінка з трьома дітьми. Чоловік їхній загинув у дорозі, коли небо сипало вогнем на землю, коли світ перевернувся й лишив тільки страх. Вони прибули сюди, до Стамбула, із пустими руками, з острахом замість мови. Люди навколо були чужі, і лише один кіт розумів їхнє горе. Родина жила, як могла, і хоч життя було гірке, але кицюн був ситенький, угодований. Світ іще не зовсім осиротів.
 
„Польська мова на Карпатській Буковині. Документація спадщини, що зникає” - Книга стала одним із результатів роботи над проектом „Польська мова на Карпатській Буковині. Документація спадщини, що зникає”, який був реалізований упродовж 2015-2018 років у межах „Національної програми з розвитку гуманістики” під егідою Міністерства науки і освіти Польщі.
Одним із завдань книги було задокументувати польську мову на Буковині як мову спілкування представників старшого покоління (шістдесятилітніх і старших за них), мешканців обох частин (української та румунської) цього давнього історико-етнографічного регіону України. Дослідження проводили як в Україні, так і в Румунії з використанням одного і того ж методу та дослідницького інструментарію. Успішним можна назвати той факт, що вперше вдалося здійснити систематичний, однорідний з погляду завдань та методів досліджень опис на теренах історичної Буковини як у північній, так і в південній її частинах.