Turcja krajem na rozdrożu: mitologizacja Europy
W społeczeństwie polskim problematyka państw i narodów o charakterze nie-europejskim (do jakich niewątpliwie zalicza się Turcja, mimo części swojego terytorium w Europie) praktycznie nie istnieje. Trudno przytoczyć nawet jakiekolwiek ...
Miej oczy i serce otwarte...
Za kilka dni po raz kolejny w tym roku srebrne skrzydła z czerwoną charakterystyczną ptaszką-symbolem wzniosą spragnione niepowtarzalnych stambulskich klimatów ciało i duszę ponad chmury listopadowej ukraińskiej jesieni.
Kijów Jarosława Iwaszkiewaicza: miasto rodzące literaturę
Kijów – Stołeczny Kijów-Grad, Matka Miast Ruskich, Konstantynopol nad Dnieprem jest miastem, które oskrzydla, inspiruje, przyciąga ludzi z różnych stron świata i rodzi literaturę”.
Tu, na brzegach siwego Borysfenu krzyżowały się drogi prowadzące z Północy na Południe i ze Wschodu na Zachód, tu mieszały się nurty kulturowo-obyczajowe Orientu i Okcydentu, tu stykały się interesy Bizancjum i Rzymu. Kijów od zawsze związany był z tą wielką, tajemniczą rzeką. Poprzecinane niezliczonymi jarami, górujące nad rozlewiskiem Dniepru wzgórza, okazały się idealnym miejscem na założenie osady. Nie brakowało tu zwierzyny, grzybów i jagód, gdyż średniowieczny Kijów leżał na skraju ogromnej poleskiej puszczy. Rzeka dostarczała ryb, odgradzała od nieprzyjaciół i służyła jako trakt komunikacyjny, łączący stolicę Rusi ze światem.
Istanbul. Oda ku Czasoprzestszeni
Nie ma dnia bym nie wspomniał, bym nie wrócił myślami do tego miejsca, bym nie dotknął go fibrami swojej duszy. Już prawie od sześciu lat codziennie jestem tam. Nie muszę lecieć czy jechać, po prostu obrazy tego miejsca stale wyłaniają się łagodnie z mojej wyobraźni, przysłaniając rzeczywistość i codzienność. Jest we mnie, a ja w nim. Odbieram to jako najwyższą daność, więc już od dawna nawet nie próbuję dotrzeć do prawdy: co mnie łączy z tym miejscem. Niepoznawalna metafizyka naszych stosunków pozostaje niewyjaśniona i dlatego taka czarująco słodka, jak owoc dojrzałej kaki czy figi, a raczej małej wzorzystej filiżanki mocnej tutejszej kawy.
W cieniu Minotaura
Umbert Eco, twórca teorii dzieła „otwartego” i wieloznacznego, uważał, że sztuka skłania odbiorcę do własnych refleksji. Twierdził też, że „labirynt klasyczny jest sam w sobie nicią Ariadny”. Idąc w ślady włoskiego filozofa, spróbuję przedstawić swoją wizję nowych wierszy Mieczysława Arkadiusza Łypa: W cieniu Minotaura, W krainie Ariadny, Fresk minojski i Rydwan Heliosa.
Wrażenia "białej małpy"
Okcydentalność rządzi umysłami... Europocentryzm mocno tkwi w podświadomości... Zachodnie wzorce kulturowe dominują w wyobraźni...
Jak my się mylimy, myśląc, że jesteśmy najlepsi! Błąd i zacofanie kulturowe! Ograniczoność i zamkniętość na „Inność”!
Козацький гетьман Іван Мазепа був історичною постаттю, яка викликала багато емоцій і сеперечностей. Його бачили як романтичного героя, але зображували його також як зрадника… Московського царства.
Державний діяч європейського масштабу, талановитий політик, меценат, освічена людина, людина з трагічною долею і складним характером – таким він увійшов до культурно-естетичного канону.
Мазепа в історії та культурі.
Особистість гетьмана стала невичерпним джерелом для митців світового рівня: живописців, композиторів, письменників різних часів і народів. До постаті гетьмана Мазепи зверталися представники літератури різних країн, зокрема Англії, Франції, Німеччини, Польщі. У світовій літературі переважає романтичний опис пригод молодого українського гетьмана, підкорювача жіночих сердець, але також зображувався як тираноборець, який б’ється за волю українських земель, як бунтар, який не відважився повстати проти влади царизму. Життя і діяльність Івана Мазепи були багаті на події та драматичні повороти, що робить його ідеальним героєм для літературного твору. Досить згадати імена Вольтера, Байрона, Гюго чи поляка Лепського.
Чи у цьому контексті варто згадувати картину Ораса Верне? Переглянувши декілька тем для майбутньої роботи та відмовившись від сюжету з Лаурою та Петраркою, Орас Верне обрав овіяну таємницею історію з життя легендарного українського гетьмана Івана Мазепи, описану в «Історії Карла XII, короля Швеції» Вольтера та поемі лорда Байрона. За переказами, Мазепа закохався в дружину польського шляхтича, який помстився йому, прив’язавши майбутнього гетьмана до спини дикого коня й відпустивши в ліс, де після короткочасної погоні вовків він потрапив до нього. був знайдений і врятований українськими селянами.
Якщо Байрон створює образ Мазепи – титана, сильної, могутньої, рішучої та самолюбного, але критичної до себе особистості, відданої, вольової людини, незалежної й вірної ідеалам, то пушкінський Мазепа в поемі «Полтава» (1828) – зрадник, жертва пристрасті, безсердечна людина, хитрий правитель, недолугий негідник, бешкетник і політичний авантюрист.
Тімоті Ґартон Еш слушно зазначає: «У відомій поемі Пушкін зображує козацького гетьмана Мазепу примхливим зрадником, ворогом героїчного царя Петра Першого, який у 1709 році переміг шведів у Полтавській битві й незабаром заснував Російську імперію».
Пушкін, описуючи легендарного гетьмана Мазепу, створює спотворений і стереотипний образ цілого народу, ілюструючи його антиукраїнськими метафорами та алюзіями.
З легкої руки московських істориків, у тім Миколи Карамзіна, вважали гетьмана людиною, яка зрадила ‘русскій мір’. Іван Мазепа в поемі Пушкіна – злодій, який не заслуговує прощення, підступний зрадник, який не виправдав довіри російського царя, холоднокровний і безжалісний мерзотник, який без вагань проллє ріки крові, «Іуда, віроломна душа», «ворог Росії», «нищитель священної невинності» та інші нісенітниці. Так, принижуючи Івана Мазепу, імперський холуй Пушкін оспівував царя, а з ним і все самодержавство на чолі з тодішнім тираном Миколою І. Таке трактування постаті Мазепи узгоджується з офіційною російською лінією, яка увічнювала образ гетьмана як зрадника і ворога Росії. Сформований Пушкіним негативний образ Мазепи, «домальовували» наступні покоління московитських істориків-містифікаторів та письменників-підлабузників, що влаштовувало російську імперську владу.
Відомо, що після придушення повстання декабристів Пушкін опинився в скрутному становищі. Був засланий на південь імперії – окуповані та колонізовані території, де перебував під суворим наглядом таємної поліції. Щоб повернути собі свободу, йому довелося спробувати здобути прихильність царя Миколи І. Поема «Полтава» була ідеальним засобом для цього. Пушкін представив Петра I (який вигадав росію) як переможного вождя, який переміг ворога Росії – шведів. Вірш був добре сприйнятий російською владою та імперською елітою (решта московитів не вміла читати). Пушкіна повернули із заслання та надали дозвіл повернутися до Петербурга. Незабаром, після цього митеця-маніпулятора було запрошено аудієнцію у царя. Отже, «Полтава» стала важливим моментом у кар'єрі Пушкіна. Завдяки їй літератор став «офіційним поетом» Росії. Входив до імперського кола російського істеблішменту та просував імперсько-колоніальні наративи.
