W rocznicę wybuchu wojny

03.03.2023 W dniu 27 lutego Zarząd Wydziału I Towarzystwa Naukowego Warszawskiego zorganizowało spotkanie naukowe, na którym prof. dr. hab. Lech Suchomłynow z Instytutu Slawistyki PAN przedstawił referat „Wojna rosyjsko-ukraińska: rozwód cywilizacji? (relacje Polaków z okupowanego miasta)”.

Bo teraz wypowiada się Ukraina

03.12.2022 Wojna rosyjsko-ukraińska zdominowała percepcję świata i zasadniczo zmieniła obraz świata na całej planecie. W sposób szczególny kontemplują te okrutne wydarzenia osoby z Ukrainy. Nie ważne czy jesteś tuż przy zmieniającej się linii frontu, czy przybywasz na bezpiecznych terenach na uchodźctwie.

Веселки нема! Є пам'ять і почуття…

01.09.2021 Твердження (уявлення), що після смерті тварини «йдуть на веселку» – це втеча від реальності, прояв захисного механізму людської психіки, яка намагається пом’якшити сприйняття факту втрати назавжди… Бо, як у відомій пісні, «навсегда – это слишком долго». Це, як діти, які прикривають долонями очі й кажуть: «Чик-чик. Я в домцю».

Моє Сараєво!

15.08.2021 Сараєво - уроче місто-цвинтар, що ліниво розкинулося у долині Південних Альп, на берегах річки Міляцці. Місцеві бошняки, які тепер складають 80 % городян, повільні та привітливі правовірні слов’яни-мусульмани.

Ефекти українсько-польської наукової співпраці

01.12.2020 Метою праці «Соціолінгвістичний компендіум» є ознайомлення майбутніх соціологів і філологів, а таж осіб зацікавлених цією проблематикою з основними поняттями, проблемами й методами соціолінгвістики – науки, що розвивається на стику мовознавства, соціальної психології та етнографії і вивчає проблеми, пов’язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови в житті суспільства.

Turecki obłęd i hüzün w tekstach Ece Temelkuran

27.11.2020 Bezkompromisowy stosunek tej autorki do polityczno-społecznej rzeczywistości w Turcji, jej dziennikarska działalność śledcza i poruszane tematy (kwestie wolności jednostek, feminizmu, Ormian i Kurdów) są często nieakceptowane w rodzinnym kraju pisarki.
Постколоніальні деконструкції
19.02.2024

Постколоніалізм є ключовою методологією в гуманітарних дослідженнях, оскільки він має важливі когнітивні, естетичні та прагматичні наслідки. Постколоніальний підхід дозволяє глибше зрозуміти сучасний світ, розкриваючи механізми влади та пригнічення, що походять з епохи колоніалізму та імперіалізму / неоімперіалізму, ставить питання про справедливість і рівність у контексті історичного процесу та сучасної нерівності, а також надає засоби боротися з дискримінацією та виключенням, що сприяє формуванню більш справедливого суспільства. Однак, щоб повною мірою використати потенціал постколоніалізму, необхідно його розширювати та модифікувати. Серед іншого, варто взяти до уваги специфіку колонізації, що здійснювалася західноєвропейськими країнами, явище подвійної колонізації (ситуація, коли країна була колонізована двома різними імперіями), подвійний статус колонізатора і колонізованого (ситуація, коли країна була одночасно і колонізатор і колонія) та окремо розглядати специфіку російського та радянського імперіалізму, які мали відмінний від европейського характер колонізації. Лише врахування цих нюансів удосконалить інструментарій досліджень, дозволить повною мірою використати потенціал постколоніальних студій і сприятиме більш комплексному й адекватному розумінню сучасного світу.

Навіть у третьому десятилітті ХХІ століття постколоніальні дослідження виявляються проблемою для тих, хто віддає перевагу чітким і точним визначенням. Передовсім необхідно розрізняти два поняття: «постколоніальність» і «постколоніалізм».

Перший – ми розуміємо як стан, що склався після колонізації та характеризується складними механізмами деколонізації, тобто процесами звільнення націй/територій/культур від колоніальної залежності. У цьому контексті колонізована культура повертає домінуючий статус, але в процесі свого відродження та розвитку вона зіткається зі спадщиною колоніалізму. Постколоніальність як стан є явищем складним і багатоаспектний, який має політичний, суспільний та культурний виміри. Цей стан, серед іншого, позначений тривалим впливом колоніалізму на культуру, політику, економіку та суспільства колонізованих країн, боротьбою за визволення чи відновлення автономії та власне деколонізацію, а також процесами становлення (ре/формування) ідентичності та боротьби за місце в постколоніальному світі.

У свою чергу, постколоніалізм – це спосіб опису описаного стану, тобто методологія досліджень, що аналізують впливи колоніалізму на сучасний світ. Ця методологія, серед іншого, пропонує інструментарій для аналізу механізмів реалізації влади та засобів пригнічення, породжених епохою колоніалізму. Це дозволяє досліджувати сучасну нерівність і дискримінацію як спадок колоніалізму й як стратегії опору та боротьби за справедливість.

Розуміння постколоніалізму вимагає врахування як історичного контексту, так і сучасних реалій. Це процес постійних рефлексій і редефініцій, що робить постколоніалізм сферою наукових досліджень, сповнених неочікуваних викликів, але також надзвичайно важливих для розуміння як минулого, так і сучасного світу.

Даріуш Скорчевський слушно зазначає, що «саме цей момент боротьби з тим, що не цілком належить минулому, є вихідною передумовою постколоніальної теорії». Цитуючи праці Ані Лумбі, Калпани Сешадрі-Крукс, Гаятрі Співак та ін., польський дослідник стверджує, що: «Постколоніалізм є водночас «щось нове», це не «кінець колонізації» і не антиколоніалізм...» (...) Ідеться передусім про певний спосіб мислення, що свідчить про усвідомлення необхідності демонтажу імперських структур, які залишилися в культурі підпорядкованого народу/популяції після падіння гегемона та формального припинення колоніальної залежності, отже є засобом подолання колонізації».

З цієї перспективи постколоніалізм не виглядає як черговий етап культурної рефлексії після деколонізації. Однак, це стає викликом для сучасного розуміння історико-літературного процесу. За такого підходу література підпорядковується схемі розвитку, в якій центральне місце посідає невизначена й безсумнівна колоніальна епоха.

Постколоніалізм підкреслює маргіналізацію та виключення голосів і досвіду колонізованих в традиційних літературних наративах. Отже, постколоніальна оптика дозволяє аналізувати літературні тексти з урахуванням колоніального контексту та його впливів на авторів, персонажів текстів і мову. Відзначає та описує стратегії опору та спротиву, які використовують творці, пов’язані з колонізованими територіями. Зрештою, постколоніалізм включає твори авторів, яких раніше не було в канонах літератури через їхнє походження, проблематику чи тематику.

Таким чином, постколоніалізм стає інструментом деконструкції європоцентричної/російськоцентричної та колоніальної парадигми в літературознавстві, а також дозволяє більш широко та комплексно поглянути на історію літератури та літературні процеси взагалі.

Lech Suchomłynow