• 
• 
• 
• 
• 

27.04.2025

Жодних сумнівів: Російська Федерація після розпаду СРСР не стала повноцінною модерною державою. Вона перетворилася на агресивне неоімперське утворення, яке паразитує на уламках радянської епохи. Московський центр не просто відмовився інтегруватися у світову спільноту на засадах рівноправного партнерства, він обрав шлях домінування, підкорення та експансії. Власне, Росія є типовою неоколонією – лише з тією відмінністю, що вона прагне сама бути метрополією.

Нинішня РФ – це країна, яка не виробляє нічого, крім нафти, газу, пропаганди та насильства. Вона експортує ресурси і паралельно намагається "експортувати" свої правила гри: через гібридні війни, втручання у вибори, корупцію, маніпуляції. Внутрішня структура Росії – це колоніальна вертикаль, де центр висмоктує ресурси з окраїн, пригнічує національні меншини і стирає ідентичність "периферії".

І що ще гірше – цей неоколоніалізм експортується назовні. Найочевидніше – в Україну, Грузію, Молдову, Сирію, Лівію. Це зовнішні "колонії" Росії, окуповані або піддані впливу за рахунок військової сили та інформаційної агресії.

На тлі цього стає ще більш шокуючою заява Кіта Келлога, спецпосланця президента США Дональда Трампа. В інтерв’ю The Times він запропонував, щоби Україну розділили "майже як Берлін після Другої світової війни".

"Якщо потрібно буде домовлятися, можна поділити країну на сектори – під контролем Росії, України, можливо, ООН", – сказав Келлог.

Йдеться не просто про відверту легалізацію російської агресії. Йдеться про повернення до мислення зразка першої половини XX століття – часу, коли великі держави самі вирішували долю малих, нехтуючи їхнім правом на суверенітет.

Це парадигма Ялти-1945. Це геополітика без моральних категорій, де нації є "фішками" на шахівниці, а не спільнотами вільних громадян. Пропозиція Келлога – це не просто ревізія принципів міжнародного права. Це надання карт-бланшу Росії, яка своїм злочинним вторгненням прагне знищити саму ідею української державності.

Цей підхід особливо тривожний на тлі американської політики останніх років, де частина республіканського істеблішменту відкрито демонструє симпатії до Москви. Ідея "обміняти мир на капітуляцію частини України" – це не дипломатія. Це зрада. Як у моральному, так і в стратегічному сенсі.

Таке мислення не лише легітимізує неоколоніальний статус Росії, а й підриває міжнародну систему безпеки. Якщо можна ділити Україну, то чому б не поділити Тайвань? Або Південну Корею? Або Ізраїль?

Світ, у якому силою можна переписати кордони, – це світ катастроф. І саме США, які колись виступали гарантом свободи, не мають права сповідувати принципи імперської геополітики минулого століття.

Найголовніше: Україна – не предмет торгу. Це незалежна держава, міжнародно визнана, із власною ідентичністю, волею, культурою та правом на майбутнє. І жоден Келлог – ні вчора, ні сьогодні, ні завтра – не має права ділити її території, як трофеї після війни.

Пострадянська Росія мріє про неоімперське "возз'єднання". Але відповідь вільного світу має бути не про "сектори", а про деокупацію, справедливість і покарання агресора.