Стамбульська літературна мозаїка

09.07.2016

Сьогодні, пишучи про Стамбул, не можливо не посилатися на твори Орхана Памука. Літературний образ міста, створений письменником, упливає на рецепцію Стамбула. Не тільки на мою рецепцію, а й усіх сучасників, які читали прозу Памука.

Солодкий кавовий смак і солоний вітер Босфору

22.05.2016

Протягом останніх років періодично публікував у Фейсбуку пости-роздуми, емоційні флеші та просто інформаційні нотатки про Стамбул, Туреччину, традиції та звичаї імперії Османів. Сподіваюся, що мені вдалося ...

Litewskie miasto Vilnius

06.08.2015

Polskie Wilno, Grodno i Lwów stały się częścią historii, literatury i wspomnień. Sentymenty dominują nad prawdą, przecież życie codzienne na Kresach wcale nie było sielanką. Pamięta się tylko skrajnie przeżycia.

Niech żyje Polska! Tegyvuoja Lietuva! Слава Україні! Жыве Беларусь!

Narodziny Ukrainy

22.05.2015 Symbol narodu ukraińskiego – wyszywanka, staje się ważnym atrybutem państwowości i niepodległości, który łączy nie tylko Ukraińców lecz wszystkie narodowości, zamieszkałe na tych ziemiach.
Od niedawna w dniu 21 maja w Ukrainie jest obchodzony Dzień Wyszywanki. To święto nabiera szczególnego znaczenia...

Майдан моєї душі

22.11.2014 Потоптані бандою донецьких шулерів у владі сподівання на краще майбутнє вивели людей на вулиці. Ні політичний обман, ні економічні злочини, ні щоденні знущання та приниження громадян з боку зграї шакалів-регіоналів, що окопалася на київських пагорбах, а саме зневага до людини ...

Nie ma to, jak na Polsce!

04.08.2014 Reguła mówi, że jeśli idziemy do jakieś miejsca, to będziemy w jakimś miejscu, w innym przypadku używamy konstrukcji z przyimkiem na. To dlaczego i dalej jeździmy na Węgry, zatrzymując się obiadek na Słowacji? No bo wszyscy wiemy, że ...
Американський рецидив: Україна – не предмет торгу!
27.04.2025

Жодних сумнівів: Російська Федерація після розпаду СРСР не стала повноцінною модерною державою. Вона перетворилася на агресивне неоімперське утворення, яке паразитує на уламках радянської епохи. Московський центр не просто відмовився інтегруватися у світову спільноту на засадах рівноправного партнерства, він обрав шлях домінування, підкорення та експансії. Власне, Росія є типовою неоколонією – лише з тією відмінністю, що вона прагне сама бути метрополією.

Нинішня РФ – це країна, яка не виробляє нічого, крім нафти, газу, пропаганди та насильства. Вона експортує ресурси і паралельно намагається "експортувати" свої правила гри: через гібридні війни, втручання у вибори, корупцію, маніпуляції. Внутрішня структура Росії – це колоніальна вертикаль, де центр висмоктує ресурси з окраїн, пригнічує національні меншини і стирає ідентичність "периферії".

І що ще гірше – цей неоколоніалізм експортується назовні. Найочевидніше – в Україну, Грузію, Молдову, Сирію, Лівію. Це зовнішні "колонії" Росії, окуповані або піддані впливу за рахунок військової сили та інформаційної агресії.

На тлі цього стає ще більш шокуючою заява Кіта Келлога, спецпосланця президента США Дональда Трампа. В інтерв’ю The Times він запропонував, щоби Україну розділили "майже як Берлін після Другої світової війни".

"Якщо потрібно буде домовлятися, можна поділити країну на сектори – під контролем Росії, України, можливо, ООН", – сказав Келлог.

Йдеться не просто про відверту легалізацію російської агресії. Йдеться про повернення до мислення зразка першої половини XX століття – часу, коли великі держави самі вирішували долю малих, нехтуючи їхнім правом на суверенітет.

Це парадигма Ялти-1945. Це геополітика без моральних категорій, де нації є "фішками" на шахівниці, а не спільнотами вільних громадян. Пропозиція Келлога – це не просто ревізія принципів міжнародного права. Це надання карт-бланшу Росії, яка своїм злочинним вторгненням прагне знищити саму ідею української державності.

Цей підхід особливо тривожний на тлі американської політики останніх років, де частина республіканського істеблішменту відкрито демонструє симпатії до Москви. Ідея "обміняти мир на капітуляцію частини України" – це не дипломатія. Це зрада. Як у моральному, так і в стратегічному сенсі.

Таке мислення не лише легітимізує неоколоніальний статус Росії, а й підриває міжнародну систему безпеки. Якщо можна ділити Україну, то чому б не поділити Тайвань? Або Південну Корею? Або Ізраїль?

Світ, у якому силою можна переписати кордони, – це світ катастроф. І саме США, які колись виступали гарантом свободи, не мають права сповідувати принципи імперської геополітики минулого століття.

Найголовніше: Україна – не предмет торгу. Це незалежна держава, міжнародно визнана, із власною ідентичністю, волею, культурою та правом на майбутнє. І жоден Келлог – ні вчора, ні сьогодні, ні завтра – не має права ділити її території, як трофеї після війни.

Пострадянська Росія мріє про неоімперське "возз'єднання". Але відповідь вільного світу має бути не про "сектори", а про деокупацію, справедливість і покарання агресора.