Постколоніальні деконструкції

19.02.2024 Постколоніалізм є ключовою методологією в гуманітарних дослідженнях, оскільки він має важливі когнітивні, естетичні та прагматичні наслідки. Постколоніальний підхід дозволяє глибше зрозуміти сучасний світ, розкриваючи механізми влади та пригнічення, що походять з епохи колоніалізму та імперіалізму / неоімперіалізму, ставить питання про справедливість і рівність у контексті історичного процесу та сучасної нерівності, а також надає засоби боротися з дискримінацією та виключенням, що сприяє формуванню більш справедливого суспільства.

Maurice Barrès: „naród tytułowy” – pojęcie nieznane w Polsce

28.11.2023 Maurice Barrès, francuski pisarz i polityk, był jednym z najwybitniejszych przedstawicieli francuskiego nacjonalizmu na przełomie XIX i XX wieku. W swoich pracach często odwoływał się do pojęcia narodu tytułowego.
Barrès uważał, że naród tytułowy to naród, który jest dominujący w państwie, w którym żyje. Naród ten ma swoją własną kulturę, tradycje i język, które są przekazywane z pokolenia na pokolenie. Naród tytułowy ma również prawo do samostanowienia i do obrony swojej tożsamości.

Від Майдану до перемоги над псевдоімперією рашистів

21.11.2023

Революція Гідності, яка відбулася в Україні в 2013-2014 роках, була поворотним моментом в історії країни. Вона стала символом боротьби українського народу за свободу, демократію та європейське майбутнє.

Rosyjska kultura: unieważnienie, unicestwienie czy rewizja?

12.11.2023

Wojna w Ukrainie to punkt zwrotny w historii rosyjskiej kultury. Zmusza nas do ponownego przemyślenia sposobu, w jaki postrzegamy tę kulturę. Nie możemy już ignorować jej imperialistycznego charakteru i związków z przemocą. Musimy zacząć postrzegać rosyjską kulturę jako złożoną i kontrowersyjną, która zawiera zarówno elementy piękne, jak i przerażające.

W rocznicę wybuchu wojny

03.03.2023 W dniu 27 lutego Zarząd Wydziału I Towarzystwa Naukowego Warszawskiego zorganizowało spotkanie naukowe, na którym prof. dr. hab. Lech Suchomłynow z Instytutu Slawistyki PAN przedstawił referat „Wojna rosyjsko-ukraińska: rozwód cywilizacji? (relacje Polaków z okupowanego miasta)”.

Bo teraz wypowiada się Ukraina

03.12.2022 Wojna rosyjsko-ukraińska zdominowała percepcję świata i zasadniczo zmieniła obraz świata na całej planecie. W sposób szczególny kontemplują te okrutne wydarzenia osoby z Ukrainy. Nie ważne czy jesteś tuż przy zmieniającej się linii frontu, czy przybywasz na bezpiecznych terenach na uchodźctwie.
Американський рецидив: Україна – не предмет торгу!
27.04.2025

Жодних сумнівів: Російська Федерація після розпаду СРСР не стала повноцінною модерною державою. Вона перетворилася на агресивне неоімперське утворення, яке паразитує на уламках радянської епохи. Московський центр не просто відмовився інтегруватися у світову спільноту на засадах рівноправного партнерства, він обрав шлях домінування, підкорення та експансії. Власне, Росія є типовою неоколонією – лише з тією відмінністю, що вона прагне сама бути метрополією.

Нинішня РФ – це країна, яка не виробляє нічого, крім нафти, газу, пропаганди та насильства. Вона експортує ресурси і паралельно намагається "експортувати" свої правила гри: через гібридні війни, втручання у вибори, корупцію, маніпуляції. Внутрішня структура Росії – це колоніальна вертикаль, де центр висмоктує ресурси з окраїн, пригнічує національні меншини і стирає ідентичність "периферії".

І що ще гірше – цей неоколоніалізм експортується назовні. Найочевидніше – в Україну, Грузію, Молдову, Сирію, Лівію. Це зовнішні "колонії" Росії, окуповані або піддані впливу за рахунок військової сили та інформаційної агресії.

На тлі цього стає ще більш шокуючою заява Кіта Келлога, спецпосланця президента США Дональда Трампа. В інтерв’ю The Times він запропонував, щоби Україну розділили "майже як Берлін після Другої світової війни".

"Якщо потрібно буде домовлятися, можна поділити країну на сектори – під контролем Росії, України, можливо, ООН", – сказав Келлог.

Йдеться не просто про відверту легалізацію російської агресії. Йдеться про повернення до мислення зразка першої половини XX століття – часу, коли великі держави самі вирішували долю малих, нехтуючи їхнім правом на суверенітет.

Це парадигма Ялти-1945. Це геополітика без моральних категорій, де нації є "фішками" на шахівниці, а не спільнотами вільних громадян. Пропозиція Келлога – це не просто ревізія принципів міжнародного права. Це надання карт-бланшу Росії, яка своїм злочинним вторгненням прагне знищити саму ідею української державності.

Цей підхід особливо тривожний на тлі американської політики останніх років, де частина республіканського істеблішменту відкрито демонструє симпатії до Москви. Ідея "обміняти мир на капітуляцію частини України" – це не дипломатія. Це зрада. Як у моральному, так і в стратегічному сенсі.

Таке мислення не лише легітимізує неоколоніальний статус Росії, а й підриває міжнародну систему безпеки. Якщо можна ділити Україну, то чому б не поділити Тайвань? Або Південну Корею? Або Ізраїль?

Світ, у якому силою можна переписати кордони, – це світ катастроф. І саме США, які колись виступали гарантом свободи, не мають права сповідувати принципи імперської геополітики минулого століття.

Найголовніше: Україна – не предмет торгу. Це незалежна держава, міжнародно визнана, із власною ідентичністю, волею, культурою та правом на майбутнє. І жоден Келлог – ні вчора, ні сьогодні, ні завтра – не має права ділити її території, як трофеї після війни.

Пострадянська Росія мріє про неоімперське "возз'єднання". Але відповідь вільного світу має бути не про "сектори", а про деокупацію, справедливість і покарання агресора.