Turcja krajem na rozdrożu: mitologizacja Europy
W społeczeństwie polskim problematyka państw i narodów o charakterze nie-europejskim (do jakich niewątpliwie zalicza się Turcja, mimo części swojego terytorium w Europie) praktycznie nie istnieje. Trudno przytoczyć nawet jakiekolwiek ...
Miej oczy i serce otwarte...
Za kilka dni po raz kolejny w tym roku srebrne skrzydła z czerwoną charakterystyczną ptaszką-symbolem wzniosą spragnione niepowtarzalnych stambulskich klimatów ciało i duszę ponad chmury listopadowej ukraińskiej jesieni.
Kijów Jarosława Iwaszkiewaicza: miasto rodzące literaturę
Kijów – Stołeczny Kijów-Grad, Matka Miast Ruskich, Konstantynopol nad Dnieprem jest miastem, które oskrzydla, inspiruje, przyciąga ludzi z różnych stron świata i rodzi literaturę”.
Tu, na brzegach siwego Borysfenu krzyżowały się drogi prowadzące z Północy na Południe i ze Wschodu na Zachód, tu mieszały się nurty kulturowo-obyczajowe Orientu i Okcydentu, tu stykały się interesy Bizancjum i Rzymu. Kijów od zawsze związany był z tą wielką, tajemniczą rzeką. Poprzecinane niezliczonymi jarami, górujące nad rozlewiskiem Dniepru wzgórza, okazały się idealnym miejscem na założenie osady. Nie brakowało tu zwierzyny, grzybów i jagód, gdyż średniowieczny Kijów leżał na skraju ogromnej poleskiej puszczy. Rzeka dostarczała ryb, odgradzała od nieprzyjaciół i służyła jako trakt komunikacyjny, łączący stolicę Rusi ze światem.
Istanbul. Oda ku Czasoprzestszeni
Nie ma dnia bym nie wspomniał, bym nie wrócił myślami do tego miejsca, bym nie dotknął go fibrami swojej duszy. Już prawie od sześciu lat codziennie jestem tam. Nie muszę lecieć czy jechać, po prostu obrazy tego miejsca stale wyłaniają się łagodnie z mojej wyobraźni, przysłaniając rzeczywistość i codzienność. Jest we mnie, a ja w nim. Odbieram to jako najwyższą daność, więc już od dawna nawet nie próbuję dotrzeć do prawdy: co mnie łączy z tym miejscem. Niepoznawalna metafizyka naszych stosunków pozostaje niewyjaśniona i dlatego taka czarująco słodka, jak owoc dojrzałej kaki czy figi, a raczej małej wzorzystej filiżanki mocnej tutejszej kawy.
W cieniu Minotaura
Umbert Eco, twórca teorii dzieła „otwartego” i wieloznacznego, uważał, że sztuka skłania odbiorcę do własnych refleksji. Twierdził też, że „labirynt klasyczny jest sam w sobie nicią Ariadny”. Idąc w ślady włoskiego filozofa, spróbuję przedstawić swoją wizję nowych wierszy Mieczysława Arkadiusza Łypa: W cieniu Minotaura, W krainie Ariadny, Fresk minojski i Rydwan Heliosa.
Wrażenia "białej małpy"
Okcydentalność rządzi umysłami... Europocentryzm mocno tkwi w podświadomości... Zachodnie wzorce kulturowe dominują w wyobraźni...
Jak my się mylimy, myśląc, że jesteśmy najlepsi! Błąd i zacofanie kulturowe! Ograniczoność i zamkniętość na „Inność”!
«Картки! Усі розумні думки, цитати зі статей й монографій ретельно записуй на картках. Переглядай, перечитуй і аналізуй. А потім намагайся укласти їх так, щоб думки розумних людей підтверджували твою концепцію» - саме так майже тридцять років тому Вікторія Анатоліївна Зарва вчила мене опрацьовувати матеріали для написання дипломної роботи – порівняння особливостей літературного процесу в українському та польському модерністському середовищі багатонаціонального Львова. Тепер моя перша наставниця у Німеччині, я в Польщі, а ці картки й досі зберігаються десь у шухлядах в окупованому Бердянську, в охопленій війною Україні.
Робота над картками була лишень першими кроками на шляху довгої співпраці, я б сказав дружби майстрі та вихованця, учня не завжди старанного та дбайливого, попри усі складнощі сьогодення, триває й до сьогодні.
Учена, педагог і організатор, Вікторія Анатоліївна не обмежувалася справами і проблемами кафедр, наукових спеціалізованих рад і Бердянського педагогічного університету в цілому, ця енергійна і творча людина ангажується у культурно-просвітницьке та громадське життя Бердянська, Приазов’я, усієї України.
Зацікавленість Вікторії Анатоліївни діяльністю Бердянського польського культурно-освітнього товариства «Відродження», яке я віддавна очолюю, надихнула на створення в місті Товариства польських учених. Заснована у 2000 році, спілка однодумців стала однією з перших в Україні офіційно легалізованою польською науковою організацією. Цей крок став знаменним не лише для Бердянська, але й для всієї польської діаспори в Україні та світі. До війни діяльність організації охоплювала широкий спектр напрямків: підвищення кваліфікації науковців: організовуються семінари, курси та тренінги, що допомагають дослідникам удосконалювати свої знання та навички. А головне – зміцнення наукового потенціалу бердянських учених, сприяння зацікавленню проведенням досліджень, пов’язаних з українсько-польською проблематикою та тематикою, налагодження співпраці між польськими та українськими науковими середовищами й осередками, отримання стипендії для молодих дослідників, участь у міжнародних грантах тощо. Плідну діяльність Товариства яскраво ілюструють напрямки наукових філологічних досліджень і публікацій членів організації, які тепер працюють по всьому світу.
Спостерігаючи за Вікторією Анатоліївною як науковим керівником дисертантів, помітив її інстинктивне бажання допомогти своїм підопічним у будь-яких питаннях, як наукових, так і особистих. Вона завжди щиро вірить у потенціал молодих дослідників, а отже всіляко сприяє успішному розкриттю їхньому потенціалу, успіхові окремого індивіду. Зарва-вчений не лише дає цінні поради та рекомендації, але й послідовно представляє та відстоює наукові інтереси підопічних. Завдяки її підтримці та допомозі багато дисертантів успішно захистили свої дисертації у спеціалізованих радах по всій Україні та стали кваліфікованими фахівцями, носіями ідей просвітництва – Просвітництва, дослідженням якого увесь займається Вікторія Анатолівня.
Вірю, що не тільки я завжди з теплотою та вдячністю згадую допомогу та пам’ятаю про її підтримку. Упевнений, що без її мудрих порад та наставництва мені було б набагато складніше досягти своїх цілей і мети.
Вікторіє Анатоліївно, я впевнений, що все буде добре! Колись ми разом зустрінемося, на узбережжі нашого Азова, щоб разом передивитися мої перші картки та пригадати минуле! Дякую Вам за все!
Олексій Сухомлинов,
Інститут славістики Польської академії наук (Варшава)
