Obraz Polski i Polaków w świadomości Rosjan: rozważnia z przed lat (2005 rok)

24.11.2010 Niestety stereotypy ukształtowane przez wieki tkwią w świadomości całych społeczeństw i państw. Na szczególną uwagę zasługuje rosyjski stereotyp Polaka i Polski. Wydawałby się, że przemiany w postsowieckich ...

Flesh-wrażenia czyli pobyt w Polsce: kawa, Gruzja i zakaz palenia.

21.11.2010 Decyzja wyjazdu do mojej polski zapadła jakąś spontanicznie. Już ponad miesiąc siedziałem w domu po powrocie z Paryża i całkowita frustracja ogarnęła mnie. Dawno marzyłem ...

Kilka uwag Europejczyka o kulturze Orientu

08.11.2010 Przez stulecia Zachód z pozycji dominującej stwarzał taki obraz Orientu, który pozwalał kulturze europejskiej zyskać na sile i poczuciu własnej tożsamości, ustawiając się w pozycji przeciwwagi.

Dwie ciekawostki o ‘sowkowości’ (sowieckości) lączącej ludzi

03.11.2010 Obecnie wyraz 'Sowok' staje się pojęciem oznaczającym Homo Post-Soveticus, którego świadomość jest mocno zakorzeniona w kulturze i tradycjach nieistniejącego już imperium.

O pociągach, samolotach i Freudzie.

02.11.2010 Od dawna twierdzę, że świat się kurczy (niewątpliwie wpływy Budki Suflera). Pomijając niuanse poruszania się w cyberprzestrzeni pozwolę sobie parę uwag o banalnych samolotach.
Наставниця
19.02.2024

«Картки! Усі розумні думки, цитати зі статей й монографій ретельно записуй на картках. Переглядай, перечитуй і аналізуй. А потім намагайся укласти їх так, щоб думки розумних людей підтверджували твою концепцію» - саме так майже тридцять років тому Вікторія Анатоліївна Зарва вчила мене опрацьовувати матеріали для написання дипломної роботи – порівняння особливостей літературного процесу в українському та польському модерністському середовищі багатонаціонального Львова. Тепер моя перша наставниця у Німеччині, я в Польщі, а ці картки й досі зберігаються десь у шухлядах в окупованому Бердянську, в охопленій війною Україні.

Робота над картками була лишень першими кроками на шляху довгої співпраці, я б сказав дружби майстрі та вихованця, учня не завжди старанного та дбайливого, попри усі складнощі сьогодення, триває й до сьогодні.

Учена, педагог і організатор, Вікторія Анатоліївна не обмежувалася справами і проблемами кафедр, наукових спеціалізованих рад і Бердянського педагогічного університету в цілому, ця енергійна і творча людина ангажується у культурно-просвітницьке та громадське життя Бердянська, Приазов’я, усієї України.

Зацікавленість Вікторії Анатоліївни діяльністю Бердянського польського культурно-освітнього товариства «Відродження», яке я віддавна очолюю, надихнула на створення в місті Товариства польських учених. Заснована у 2000 році, спілка однодумців стала однією з перших в Україні офіційно легалізованою польською науковою організацією. Цей крок став знаменним не лише для Бердянська, але й для всієї польської діаспори в Україні та світі. До війни діяльність організації охоплювала широкий спектр напрямків: підвищення кваліфікації науковців: організовуються семінари, курси та тренінги, що допомагають дослідникам удосконалювати свої знання та навички. А головне – зміцнення наукового потенціалу бердянських учених, сприяння зацікавленню проведенням досліджень, пов’язаних з українсько-польською проблематикою та тематикою, налагодження співпраці між польськими та українськими науковими середовищами й осередками, отримання стипендії для молодих дослідників, участь у міжнародних грантах тощо. Плідну діяльність Товариства яскраво ілюструють напрямки наукових філологічних досліджень і публікацій членів організації, які тепер працюють по всьому світу.

Спостерігаючи за Вікторією Анатоліївною як науковим керівником дисертантів, помітив її інстинктивне бажання допомогти своїм підопічним у будь-яких питаннях, як наукових, так і особистих. Вона завжди щиро вірить у потенціал молодих дослідників, а отже всіляко сприяє успішному розкриттю їхньому потенціалу, успіхові окремого індивіду. Зарва-вчений не лише дає цінні поради та рекомендації, але й послідовно представляє та відстоює наукові інтереси підопічних. Завдяки її підтримці та допомозі багато дисертантів успішно захистили свої дисертації у спеціалізованих радах по всій Україні та стали кваліфікованими фахівцями, носіями ідей просвітництва – Просвітництва, дослідженням якого увесь займається Вікторія Анатолівня.

Вірю, що не тільки я завжди з теплотою та вдячністю згадую допомогу та пам’ятаю про її підтримку. Упевнений, що без її мудрих порад та наставництва мені було б набагато складніше досягти своїх цілей і мети.

Вікторіє Анатоліївно, я впевнений, що все буде добре! Колись ми разом зустрінемося, на узбережжі нашого Азова, щоб разом передивитися мої перші картки та пригадати минуле! Дякую Вам за все!

Олексій Сухомлинов,
Інститут славістики Польської академії наук (Варшава)