Relacje z wyjazdu. Dzień pierwszy, ranek (uzupełnione)

11.04.2011 11 kiwtnia 2011, godz. 09.30. Tę noc mam za sobą… Jeszcze jedną noc spędzoną w pociągu… Oczy się kleją, nogi wymagają wyprostowania, a grzeszne ciało pragnie pod prysznic.

Nowe kotki w kolekcji i galerii

05.03.2011 Nowe kotki w kolekcji i galerii suchomlynow.org.ua/koty#new

Eurobizantyjskość – fenomen współczesnego społeczeństwa ukraińskiego.

01.03.2011 Bizantyjski obraz świata i jego percepcja są ukształtowane na podstawie takich pojęć, jak kłamstwo, podstępność, podłość, obłuda, zdrada, zmowa, kuluarnjść i intryganctwo, obskurantyzm i kult...

Sprowokowana wędrówka do zakamarków podświadomości

12.02.2011 Stambuł... Miasto tysiąca meczetów i duchowe ognisko prawosławia, pomost pomiędzy Orientem a Okcydentem, miejsce szczególnej penetracji cywilizacyjnej, prawdziwy palimpsest kulturowy.

„Turecki” cykl wierszy Mieczysawa Łypa

12.02.2011 Czytając wierszy Mieczysława A. Łypa, które stanowią pewien cykl liryków związanych z Turcją, nie mogłem powstrzymać się od rozważań nad ich uderzającą ...

Koty w polityce?

11.02.2011 Nie mogę sobie wyobrazić swojej rodziny bez tych zwierzaków z charakterem, które myślą, że cały świat obraca się wokół nich, a człowiek jest po to ...
Наставниця
19.02.2024

«Картки! Усі розумні думки, цитати зі статей й монографій ретельно записуй на картках. Переглядай, перечитуй і аналізуй. А потім намагайся укласти їх так, щоб думки розумних людей підтверджували твою концепцію» - саме так майже тридцять років тому Вікторія Анатоліївна Зарва вчила мене опрацьовувати матеріали для написання дипломної роботи – порівняння особливостей літературного процесу в українському та польському модерністському середовищі багатонаціонального Львова. Тепер моя перша наставниця у Німеччині, я в Польщі, а ці картки й досі зберігаються десь у шухлядах в окупованому Бердянську, в охопленій війною Україні.

Робота над картками була лишень першими кроками на шляху довгої співпраці, я б сказав дружби майстрі та вихованця, учня не завжди старанного та дбайливого, попри усі складнощі сьогодення, триває й до сьогодні.

Учена, педагог і організатор, Вікторія Анатоліївна не обмежувалася справами і проблемами кафедр, наукових спеціалізованих рад і Бердянського педагогічного університету в цілому, ця енергійна і творча людина ангажується у культурно-просвітницьке та громадське життя Бердянська, Приазов’я, усієї України.

Зацікавленість Вікторії Анатоліївни діяльністю Бердянського польського культурно-освітнього товариства «Відродження», яке я віддавна очолюю, надихнула на створення в місті Товариства польських учених. Заснована у 2000 році, спілка однодумців стала однією з перших в Україні офіційно легалізованою польською науковою організацією. Цей крок став знаменним не лише для Бердянська, але й для всієї польської діаспори в Україні та світі. До війни діяльність організації охоплювала широкий спектр напрямків: підвищення кваліфікації науковців: організовуються семінари, курси та тренінги, що допомагають дослідникам удосконалювати свої знання та навички. А головне – зміцнення наукового потенціалу бердянських учених, сприяння зацікавленню проведенням досліджень, пов’язаних з українсько-польською проблематикою та тематикою, налагодження співпраці між польськими та українськими науковими середовищами й осередками, отримання стипендії для молодих дослідників, участь у міжнародних грантах тощо. Плідну діяльність Товариства яскраво ілюструють напрямки наукових філологічних досліджень і публікацій членів організації, які тепер працюють по всьому світу.

Спостерігаючи за Вікторією Анатоліївною як науковим керівником дисертантів, помітив її інстинктивне бажання допомогти своїм підопічним у будь-яких питаннях, як наукових, так і особистих. Вона завжди щиро вірить у потенціал молодих дослідників, а отже всіляко сприяє успішному розкриттю їхньому потенціалу, успіхові окремого індивіду. Зарва-вчений не лише дає цінні поради та рекомендації, але й послідовно представляє та відстоює наукові інтереси підопічних. Завдяки її підтримці та допомозі багато дисертантів успішно захистили свої дисертації у спеціалізованих радах по всій Україні та стали кваліфікованими фахівцями, носіями ідей просвітництва – Просвітництва, дослідженням якого увесь займається Вікторія Анатолівня.

Вірю, що не тільки я завжди з теплотою та вдячністю згадую допомогу та пам’ятаю про її підтримку. Упевнений, що без її мудрих порад та наставництва мені було б набагато складніше досягти своїх цілей і мети.

Вікторіє Анатоліївно, я впевнений, що все буде добре! Колись ми разом зустрінемося, на узбережжі нашого Азова, щоб разом передивитися мої перші картки та пригадати минуле! Дякую Вам за все!

Олексій Сухомлинов,
Інститут славістики Польської академії наук (Варшава)