Я не вірю у веселку…

19.05.2019

Він обрав мене сам… Певного грудневого вечора, нахабно увірвавшись до квартири, він, очеретяний кіт, якого я назвав Османом, залишився зі мною назавжди… до кінця… Було очевидним, що він, був домашнім. Можливо його вигнали, або сам загубився. Це налякане створіння усього боялося, а тому переховувалося по різних кутках. Від страху він мав дивний вигляд мохнатої мордочки із виразною косоокістю, яка згодом минула. Ми мали якось познати та притертися один до одного, призвичаїтись.

Medal Zasłużony Kulturze - Gloria Artis

02.04.2019

Brązowe Medale Zasłużony Kulturze Gloria Artis otrzymali prezes Polskiego Kulturalno-Oświatowego Towarzystwa w Berdiańsku profesor Lech Aleksy Suchomłynow (Międzynarodowa Szkoła Ukrainistyki Narodowej Akademii Nauk Ukrainy oraz profesor Helena Krasowska (Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk). W imieniu Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego profesora Piotra Glińskiego medale wręczył dyrektor gabinetu Ministra Jarosław Czuba podczas uroczystej prezentacji monografii Świadectwo zanikającego dziedzictwa. Mowa polska na Bukowinie Karpackiej:Ukraina-Rumunia. Uroczystość ta została zorganizowana przez Studium Europy Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego.

Стамбул поглинає поступово, але безповоротно

31.01.2019

В азійській частині Стамбула, у Кадикьої, є дільниця з дивною назвою «Мода». Район богемний… просоціалістична дільниця вільнодумства, місце скупчення новоявленого істеблішменту і притулок тутешніх фриків. Тут вінтажні бутики сусідують із тату-салонами, а у гламурних кнайпах студенти й офісний планктон п’є раки, вино та пиво.
Стамбульська Мода – орієнтальний виклик європейському Бейоглу.

Відтворити образ: Істанбул існує поза часом

27.11.2018

Непроглядний туман наступав із північного сходу. Осіннє місиво вкрило усе місто, від Бейкоза до Сарайбурну, і повільно заповзало у душі стамбульців, посилюючи одвічний неспокій – Hüzün

Мій Істанбул: місто вічного непокою

24.06.2018

Дві стихії - повітря й вода - змішують криваво-червоне минуле і розмите майбутнє у цілісне химерне сьогодення.
Невизначеність і непевність... Ось що є суттю стамбульської душі.

Істанбул: чужі цього не відчувають...

14.03.2018

Сумні та пригнічені стамбульці, наче тіні давно померлих пращурів, повільно шкандибають вуличками таємничого міста. Тягар призабутої славетної спадщини залишив свій відбиток у свідомості турків, позначився на їхніх рухах, мові й емоціях. Чорна безнадія та ....

Наставниця
19.02.2024

«Картки! Усі розумні думки, цитати зі статей й монографій ретельно записуй на картках. Переглядай, перечитуй і аналізуй. А потім намагайся укласти їх так, щоб думки розумних людей підтверджували твою концепцію» - саме так майже тридцять років тому Вікторія Анатоліївна Зарва вчила мене опрацьовувати матеріали для написання дипломної роботи – порівняння особливостей літературного процесу в українському та польському модерністському середовищі багатонаціонального Львова. Тепер моя перша наставниця у Німеччині, я в Польщі, а ці картки й досі зберігаються десь у шухлядах в окупованому Бердянську, в охопленій війною Україні.

Робота над картками була лишень першими кроками на шляху довгої співпраці, я б сказав дружби майстрі та вихованця, учня не завжди старанного та дбайливого, попри усі складнощі сьогодення, триває й до сьогодні.

Учена, педагог і організатор, Вікторія Анатоліївна не обмежувалася справами і проблемами кафедр, наукових спеціалізованих рад і Бердянського педагогічного університету в цілому, ця енергійна і творча людина ангажується у культурно-просвітницьке та громадське життя Бердянська, Приазов’я, усієї України.

Зацікавленість Вікторії Анатоліївни діяльністю Бердянського польського культурно-освітнього товариства «Відродження», яке я віддавна очолюю, надихнула на створення в місті Товариства польських учених. Заснована у 2000 році, спілка однодумців стала однією з перших в Україні офіційно легалізованою польською науковою організацією. Цей крок став знаменним не лише для Бердянська, але й для всієї польської діаспори в Україні та світі. До війни діяльність організації охоплювала широкий спектр напрямків: підвищення кваліфікації науковців: організовуються семінари, курси та тренінги, що допомагають дослідникам удосконалювати свої знання та навички. А головне – зміцнення наукового потенціалу бердянських учених, сприяння зацікавленню проведенням досліджень, пов’язаних з українсько-польською проблематикою та тематикою, налагодження співпраці між польськими та українськими науковими середовищами й осередками, отримання стипендії для молодих дослідників, участь у міжнародних грантах тощо. Плідну діяльність Товариства яскраво ілюструють напрямки наукових філологічних досліджень і публікацій членів організації, які тепер працюють по всьому світу.

Спостерігаючи за Вікторією Анатоліївною як науковим керівником дисертантів, помітив її інстинктивне бажання допомогти своїм підопічним у будь-яких питаннях, як наукових, так і особистих. Вона завжди щиро вірить у потенціал молодих дослідників, а отже всіляко сприяє успішному розкриттю їхньому потенціалу, успіхові окремого індивіду. Зарва-вчений не лише дає цінні поради та рекомендації, але й послідовно представляє та відстоює наукові інтереси підопічних. Завдяки її підтримці та допомозі багато дисертантів успішно захистили свої дисертації у спеціалізованих радах по всій Україні та стали кваліфікованими фахівцями, носіями ідей просвітництва – Просвітництва, дослідженням якого увесь займається Вікторія Анатолівня.

Вірю, що не тільки я завжди з теплотою та вдячністю згадую допомогу та пам’ятаю про її підтримку. Упевнений, що без її мудрих порад та наставництва мені було б набагато складніше досягти своїх цілей і мети.

Вікторіє Анатоліївно, я впевнений, що все буде добре! Колись ми разом зустрінемося, на узбережжі нашого Азова, щоб разом передивитися мої перші картки та пригадати минуле! Дякую Вам за все!

Олексій Сухомлинов,
Інститут славістики Польської академії наук (Варшава)