Історії моїх котів
У центрі Кастилії, на берегах річки Тахо розкинулося славетне місто Толедо. Натовпи туристів із захопленням розглядають історичні пам'ятки, що увібрали в себе найкраще з багатьох культур і двох цивілізацій. Тут, як і в багатьох містах Іберійського півострова, берберсько-ісламська культура накладається на європейсько-християнську...
Кавове філософствування: про котів і життя
Є два чинники, які мають неабиякий уплив на моє життя і світосприйняття — це коти, передовсім мій улюблений Османчик, і кава, справжня, гаряча й солодка, кава по-турецьки. Зазвичай мій ранок починається з муркання смугастої істоти і горнятка коричневої запашної суміші.
Oko Świata, mój Istanbul
Stambuł – to moje wszystko, alfa i omega, ogień, powietrze i woda. Znam to miasto, jak to się mówi, od poszewki. Poznałem i dalej poznaję cywilizację bosforską nie tylko oczami, a może przede wszystkim, sercem i rozumem. Oto kilka moich publikacji, które umieściłem na Facebooku.
Політика... вона завжди і всюди
Події останніх років значно радикалізували і поляризували українське суспільство. Політика проникла в усі сфери нашого життя й усі закамарки нашої свідомості. Звичайно, це відбилося й на моїх постах на Фесбуку. Читайте, думайте, сперечайтеся.
Стамбульська літературна мозаїка
Сьогодні, пишучи про Стамбул, не можливо не посилатися на твори Орхана Памука. Літературний образ міста, створений письменником, упливає на рецепцію Стамбула. Не тільки на мою рецепцію, а й усіх сучасників, які читали прозу Памука.
Солодкий кавовий смак і солоний вітер Босфору
Протягом останніх років періодично публікував у Фейсбуку пости-роздуми, емоційні флеші та просто інформаційні нотатки про Стамбул, Туреччину, традиції та звичаї імперії Османів. Сподіваюся, що мені вдалося ...
Сараєво - уроче місто-цвинтар, що ліниво розкинулося у долині Південних Альп, на берегах річки Міляцці. Місцеві бошняки, які тепер складають 80 % городян, повільні та привітливі правовірні слов’яни-мусульмани.
Запах кави та підсмажених чівапчічі сповнює повітря балканського міста, а спів азану з численних мінаретів перегукується зі звуками католицьких і православних дзвонів. Недарма, основане османами місто - Сарайбосна - називали на старому континенті європейським Єрусалимом. Цікаво, що самі сараєвці звали столицю Боснії «Шехер-Сараєво» (шехер - цукор), а турки, через багатокультурність міста, - «Новий Дамаск».
Османський колорит старого міста гармонійно сусідує з австрійською сецесією та неомавританським стилем. Тут Схід накладається на Захід, що, власне, і створює неповторну атмосферу міста – боснійську тутешність.
І тільки розлогі біляві шматки землі на зелених пагорбах довкола Сараєва викликають неабиякий дисонанс. Ці численні білі плями - це цвинтарі бошняків-мусульман, яких цинічно убивали у 90-і "брати-серби". Облога тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996 року (1.425 днів).
Місцеві зі спокоєм та почуттям приреченості говорять, що на Балканах що півстоліття вибухає війна…
Нарешті незалежна балканська країна Боснія і Герцеговина й досі не становіть справжньої цілісності, бо серби створили свою "республіку" на її терені.
Потужні та суперечливі враження...
Проте… Я ще повернуся до Сараєва!
