W rocznicę wybuchu wojny

03.03.2023 W dniu 27 lutego Zarząd Wydziału I Towarzystwa Naukowego Warszawskiego zorganizowało spotkanie naukowe, na którym prof. dr. hab. Lech Suchomłynow z Instytutu Slawistyki PAN przedstawił referat „Wojna rosyjsko-ukraińska: rozwód cywilizacji? (relacje Polaków z okupowanego miasta)”.

Bo teraz wypowiada się Ukraina

03.12.2022 Wojna rosyjsko-ukraińska zdominowała percepcję świata i zasadniczo zmieniła obraz świata na całej planecie. W sposób szczególny kontemplują te okrutne wydarzenia osoby z Ukrainy. Nie ważne czy jesteś tuż przy zmieniającej się linii frontu, czy przybywasz na bezpiecznych terenach na uchodźctwie.

Веселки нема! Є пам'ять і почуття…

01.09.2021 Твердження (уявлення), що після смерті тварини «йдуть на веселку» – це втеча від реальності, прояв захисного механізму людської психіки, яка намагається пом’якшити сприйняття факту втрати назавжди… Бо, як у відомій пісні, «навсегда – это слишком долго». Це, як діти, які прикривають долонями очі й кажуть: «Чик-чик. Я в домцю».

Моє Сараєво!

15.08.2021 Сараєво - уроче місто-цвинтар, що ліниво розкинулося у долині Південних Альп, на берегах річки Міляцці. Місцеві бошняки, які тепер складають 80 % городян, повільні та привітливі правовірні слов’яни-мусульмани.

Ефекти українсько-польської наукової співпраці

01.12.2020 Метою праці «Соціолінгвістичний компендіум» є ознайомлення майбутніх соціологів і філологів, а таж осіб зацікавлених цією проблематикою з основними поняттями, проблемами й методами соціолінгвістики – науки, що розвивається на стику мовознавства, соціальної психології та етнографії і вивчає проблеми, пов’язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови в житті суспільства.

Turecki obłęd i hüzün w tekstach Ece Temelkuran

27.11.2020 Bezkompromisowy stosunek tej autorki do polityczno-społecznej rzeczywistości w Turcji, jej dziennikarska działalność śledcza i poruszane tematy (kwestie wolności jednostek, feminizmu, Ormian i Kurdów) są często nieakceptowane w rodzinnym kraju pisarki.
Моє Сараєво!
15.08.2021

Сараєво - уроче місто-цвинтар, що ліниво розкинулося у долині Південних Альп, на берегах річки Міляцці. Місцеві бошняки, які тепер складають 80 % городян, повільні та привітливі правовірні слов’яни-мусульмани.

Запах кави та підсмажених чівапчічі сповнює повітря балканського міста, а спів азану з численних мінаретів перегукується зі звуками католицьких і православних дзвонів. Недарма, основане османами місто - Сарайбосна - називали на старому континенті європейським Єрусалимом. Цікаво, що самі сараєвці звали столицю Боснії «Шехер-Сараєво» (шехер - цукор), а турки, через багатокультурність міста, - «Новий Дамаск».

Османський колорит старого міста гармонійно сусідує з австрійською сецесією та неомавританським стилем. Тут Схід накладається на Захід, що, власне, і створює неповторну атмосферу міста – боснійську тутешність.

І тільки розлогі біляві шматки землі на зелених пагорбах довкола Сараєва викликають неабиякий дисонанс. Ці численні білі плями - це цвинтарі бошняків-мусульман, яких цинічно убивали у 90-і "брати-серби". Облога тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996 року (1.425 днів).

Місцеві зі спокоєм та почуттям приреченості говорять, що на Балканах що півстоліття вибухає війна…

Нарешті незалежна балканська країна Боснія і Герцеговина й досі не становіть справжньої цілісності, бо серби створили свою "республіку" на її терені.

Потужні та суперечливі враження...

Проте… Я ще повернуся до Сараєва!