Істанбул: чужі цього не відчувають...
Сумні та пригнічені стамбульці, наче тіні давно померлих пращурів, повільно шкандибають вуличками таємничого міста. Тягар призабутої славетної спадщини залишив свій відбиток у свідомості турків, позначився на їхніх рухах, мові й емоціях. Чорна безнадія та ....
Істанбул: смуток із присмаком кави
Безвинні хмаринки, наче непричесані думки у моїй голові, кружляли над старим містом, Босфором і Мармуровим морем, чіпляючись за мінарети Айя-Софії, Султана Ахмета, Ґазі Атікалі Паші... Утомлені життям підстаркуваті ефенді варили та смажили кукурудзу-мисир, продавали салеп і шербет, поліціянти ліниво проходжувалися бруківкою Іподрому. Запах свіжоспечених бубликів-сімітів змішувався з морським повітрям.
Кава, Стамбул і потік свідомості
Стамбул майже ніколи не спить. Турецька пітьма надходить раптово й поглинає зненацька. Босфорські ночі таємничі й лагідні, наче кішка, що нишком підкрадається до своєї жертви. Будьте пильними, насолоджуючись східною ніччю… Деви та джини чигають повсюди…
Многонациональность - это богатство Бердянска
«Бердянские ведомости», №6(785) 9 февраля 2017.
Председатель Польского культурно-просветительного общества «Возрождение» Алексей Сухомлинов: «Многонациональность - это богатство Бердянска»
Интервью.
Історії моїх котів
У центрі Кастилії, на берегах річки Тахо розкинулося славетне місто Толедо. Натовпи туристів із захопленням розглядають історичні пам'ятки, що увібрали в себе найкраще з багатьох культур і двох цивілізацій. Тут, як і в багатьох містах Іберійського півострова, берберсько-ісламська культура накладається на європейсько-християнську...
Кавове філософствування: про котів і життя
Є два чинники, які мають неабиякий уплив на моє життя і світосприйняття — це коти, передовсім мій улюблений Османчик, і кава, справжня, гаряча й солодка, кава по-турецьки. Зазвичай мій ранок починається з муркання смугастої істоти і горнятка коричневої запашної суміші.
Сараєво - уроче місто-цвинтар, що ліниво розкинулося у долині Південних Альп, на берегах річки Міляцці. Місцеві бошняки, які тепер складають 80 % городян, повільні та привітливі правовірні слов’яни-мусульмани.
Запах кави та підсмажених чівапчічі сповнює повітря балканського міста, а спів азану з численних мінаретів перегукується зі звуками католицьких і православних дзвонів. Недарма, основане османами місто - Сарайбосна - називали на старому континенті європейським Єрусалимом. Цікаво, що самі сараєвці звали столицю Боснії «Шехер-Сараєво» (шехер - цукор), а турки, через багатокультурність міста, - «Новий Дамаск».
Османський колорит старого міста гармонійно сусідує з австрійською сецесією та неомавританським стилем. Тут Схід накладається на Захід, що, власне, і створює неповторну атмосферу міста – боснійську тутешність.
І тільки розлогі біляві шматки землі на зелених пагорбах довкола Сараєва викликають неабиякий дисонанс. Ці численні білі плями - це цвинтарі бошняків-мусульман, яких цинічно убивали у 90-і "брати-серби". Облога тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996 року (1.425 днів).
Місцеві зі спокоєм та почуттям приреченості говорять, що на Балканах що півстоліття вибухає війна…
Нарешті незалежна балканська країна Боснія і Герцеговина й досі не становіть справжньої цілісності, бо серби створили свою "республіку" на її терені.
Потужні та суперечливі враження...
Проте… Я ще повернуся до Сараєва!
