Майдан турецькою ‘meydan’

07.04.2020 Події 2013 року в Туреччині та Україні, порти кардинальні, здавалося б, розбіжності, об’єднує одне слово – «Гідність». Протести, спротив, бунт, опір, революція, як не називай, це був романтичний порив захистити та зміцнити людське достоїнство, як особисте, так і колективне.

Ми вже не ті, що були ще вчора...

25.03.2020 Світ триває в ситуації порубіжжя, на роздоріжжі між минулим «до» та невизначеним «після». Людськість несподівано опинилася в стані «тепер», сам на сам із новими викликами, загрозами та невизначеністю. Сучасна поступовість раптово загамувала й зупинилася, зіткнувшись із муром невідомої раптової перешкоди.

І знову про турецьких котів

20.03.2020 Про котячий Істанбул писав багато й емоційно, намагаючись проілюструвати, як ці пухнастики стали інтегральною частиною екосистеми міста. Цього разу хочу поділитися лютневим повсякденням провінційних котів ізмірської Урли, що на берегах Егейського моря. Коти тут, як і по всій Туреччині, у пошані, а тому почуваються комфортно, навіть, я б сказав, домінують.

Безцінний спадок, збережений науковцями

12.03.2020

„Польська мова на Карпатській Буковині. Документація спадщини, що зникає” - Книга стала одним із результатів роботи над проектом „Польська мова на Карпатській Буковині.

Приречений на Стамбул

30.11.2019

Стамбул невпинно змінюється й оновлюється, швидко відбудовується й уперто затирає ознаки минувшини… Осучаснення невмолиме, так само, як і знищення культурного обличчя османської столиці...

Я не вірю у веселку…

19.05.2019

Він обрав мене сам… Певного грудневого вечора, нахабно увірвавшись до квартири, він, очеретяний кіт, якого я назвав Османом, залишився зі мною назавжди… до кінця… Було очевидним, що він, був домашнім. Можливо його вигнали, або сам загубився. Це налякане створіння усього боялося, а тому переховувалося по різних кутках. Від страху він мав дивний вигляд мохнатої мордочки із виразною косоокістю, яка згодом минула. Ми мали якось познати та притертися один до одного, призвичаїтись.

Освоїти не означає забути
04.04.2025

Світ поступово "освоює" війну в Україні, що вимагає постійної уваги та невтомної підтримки. Незважаючи на те, що українці самовіддано захищають не лише свою незалежність, а й фундаментальні демократичні цінності західної цивілізації, війна та смерті, на жаль, стають частиною повсякденного життя. Існує ризик, що з часом, через психологічну втому, світ почне приймати цю реальність як належне.

Тривожним сигналом є те, що в багатьох країнах поступово зникають українські жовто-блакитні прапори, а тема російсько-української війни все рідше з`являється на шпальтах світових видань. Крім того, політична риторика таких лідерів, як Трамп, що занурює світ у вир власних амбіцій, відволікає увагу від нагальних проблем, змінюючи глобальний порядок денний. Війна в Україні, з її руйнуваннями та людськими втратами, ризикує втратити свою актуальність у свідомості багатьох людей, які зосереджуються на власних насущних проблемах.

Важливо пам`ятати, що така "адаптація" до війни не повинна призвести до забуття про страждання українського народу та необхідність подальшої підтримки. Ми повинні протистояти тенденції до нормалізації війни, зберігаючи емпатію та солідарність з Україною.