„Польська мова на Карпатській Буковині. Документація спадщини, що зникає” - Книга стала одним із результатів роботи над проектом „Польська мова на Карпатській Буковині.
Стамбул невпинно змінюється й оновлюється, швидко відбудовується й уперто затирає ознаки минувшини… Осучаснення невмолиме, так само, як і знищення культурного обличчя османської столиці...
Він обрав мене сам… Певного грудневого вечора, нахабно увірвавшись до квартири, він, очеретяний кіт, якого я назвав Османом, залишився зі мною назавжди… до кінця… Було очевидним, що він, був домашнім. Можливо його вигнали, або сам загубився. Це налякане створіння усього боялося, а тому переховувалося по різних кутках. Від страху він мав дивний вигляд мохнатої мордочки із виразною косоокістю, яка згодом минула. Ми мали якось познати та притертися один до одного, призвичаїтись.
Світ поступово "освоює" війну в Україні, що вимагає постійної уваги та невтомної підтримки. Незважаючи на те, що українці самовіддано захищають не лише свою незалежність, а й фундаментальні демократичні цінності західної цивілізації, війна та смерті, на жаль, стають частиною повсякденного життя. Існує ризик, що з часом, через психологічну втому, світ почне приймати цю реальність як належне.
Тривожним сигналом є те, що в багатьох країнах поступово зникають українські жовто-блакитні прапори, а тема російсько-української війни все рідше з`являється на шпальтах світових видань. Крім того, політична риторика таких лідерів, як Трамп, що занурює світ у вир власних амбіцій, відволікає увагу від нагальних проблем, змінюючи глобальний порядок денний. Війна в Україні, з її руйнуваннями та людськими втратами, ризикує втратити свою актуальність у свідомості багатьох людей, які зосереджуються на власних насущних проблемах.
Важливо пам`ятати, що така "адаптація" до війни не повинна призвести до забуття про страждання українського народу та необхідність подальшої підтримки. Ми повинні протистояти тенденції до нормалізації війни, зберігаючи емпатію та солідарність з Україною.